А пониже гаю стоїт кінь седланий,
Сиділ на нім, сиділ, Янік мальований.

А сидит він, сидит, на листочку пише,
А його наймильша дівчатко колише.

– Ідь лем ти, Анічко, до склепу мойого,
Напий ти ся, напий винка червеного.

– А хоц би я пила з-під фіялки корінь,
Ніґда я не буду своїм дівкам ровінь.

Бо други дівочки виют сі віночки,
А я невесела готую пелюшки.

 

Примітки: перший рядок кожного куплету повторюється двічі.

 

 

Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне

(народна)

З багатого двору купуй коня, з бідного - бери дружину

(естонська)

Худого коня не виправить і вуздечка с насічкою

(народна)