Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.

Неси ж мене, коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень, утечу я від лютого болю,
Що серце мені розриває.

 

Виконавець: Борис Гмиря

Слова: Іван Франко

Музика: Микола Лисенко

Стиль: Вокал

 

Жінці, собаці й коняці - довіряти не можна

(народна)

Коли він на коні, то й рідного батька не пізнає

(азербайджанська)

Не вини коня, вини дорогу

(народна)