Вечірня дорога вела до села,

Де дівчина Настя, як мальва, цвіла.

Курилась дорога, бо хтось на коні

Промчав, наче вітер, і зник в далині.

 

Приспів:

До дівчини Насті, коханої Насті,

До милої Насті я ішов.

Підкову на щастя, підкову на щастя,

Підкову на щастя я знайшов.

 

Прийшов я до Насті, як місяць зійшов

Ясний, як підкова, яку я знайшов.

При місячнім сяйві при світлі зорі

Зустрів я чийогось коня на дворі.

 

Приспів.

 

Поклав я підкову на Настин поріг

І кінь мені вдячно вклонився до ніг,

Звідки було знати, що хтось на коні

Дорогу до Насті перейде мені?

 

До дівчини Насті, коханої Насті,    |

До милої Насті я ішов.              |

Підкову на щастя, на Настине щастя, |

Собі на нещастя я знайшов.          | (2)

 

 

Добрий козак баче, де отаман скаче

(козацька)

Вершнику байдуже до пішого

(іранська)

Коні в лугах, що перлини в шовках

(народна)