Золото-червоні, бистрі мої коні,

Все несуть мене у синю далину.

Промайнули ранки, спогади, світанки,

Справно п'ють минулих юних днів росу.

Давня моя мрія світить та не гріє,

Жар її поглинув невмолимий час,

І йому не в змозі стати на дорозі,

Він один єдиний, наймудріший з нас.

 

Приспів:

Коні, мої коні, золото-червоні,

Не несіть так швидко мене у синю даль.

Коні, мої коні, я у вас в полоні,

Не мережте скроні, срібла вам не жаль.

 

У відлунні роки, наче свої кроки

Чую і впізнаю я музику тих днів

Та несуть коні, наче від погоні,

Зупинити їх ніхто ще не зумів.

День новий зоріє, сповнений надією,

В золоті купається моя земля,

Знову від порога кличе нас дорога

І сідлаю я нестримного коня.

 

Приспів.

 

 

Хромому коню - костиль не подможе

(народна)

Згаяного часу і конем не наздоженеш

(народна)

Вершнику байдуже до пішого

(іранська)