Готуй мені збрую,

Готуй мені коня.

Бо я серцем похід чую,

Дівчинонько моя.

 

Дай уста рожеві

Ще поцілувати,

Ніж заграють нам крицаві

Московські гармати.

 

Піду я, піду я,

А де, сам не знаю,

Може люту смерть найду я

В далекому краю.

 

Прийдуть вірні друзі,

Прийдуть, заспівають

Під явором, в темнім лузі

Мене поховають.

 

Не плач же, дівчино,

Серденько кохане,

А заплачеш в ту хвилину,

Як мене не стане.

 

 

Рже, як кінь

(народна)

Поміг, як заяць кобилі

(гуцульська)

Козак дружбу знає: в біді коня не покидає

(козацька)