ст. пл. прих. Марія ВиноградоваКоли мова іде про дуже серйозні речі, серйозні заходи, ідеї та проекти такі як кінне пластування або ж розвиток кінної спеціалізації то потрібно говорити про дуже серйозних людей, таких як наша героїня. Хто вона, ця надзвичайна тендітна білявка, яка без проблем здатна осідлати найбурхливішого коня?

 Про неї кажуть: «Вона крута! Під її наглядом уже на третю виїздку опануєш галоп».

Знайомтеся: Марія Виноградова (у широких колах відома як Вовчиха). Для неї все життя – суцільний  екстрим. Дівчина проживає поблизу м. Трускавця, де доглядає за кіньми і пластує у станиці Борислав. Пластункою Вовчиха стала ще у 2002 році. Зараз у неї I ступінь інструктора з верхової їзди, а за плечима участь у ролі головного інструктора у 3 спеціалізованих кінних вишколи, а також у 2 крайових кінних таборах «Герць».

Поспілкуватися з майстром своєї справи, однією з кращих, а цілком можливо і найкращим інструктором верхової їзди в Україні одне задоволення.

Вовчихо, розкажи як давно ти працюєш з кіньми?

Уже 10 років займаюся цією справою професійно. Якось шукала тітку, яка працює ветеринаром і мала бути у конюшні для того, щоб взяти ключі від квартири. Тітки не було, але була добра людина, яка подала щітку і попросила допомогти почистити коня. Отак все почалось.

А який ти пригадаєш найкращий ранок у своєму житті?

Легко. 2007 рік. Я переганяла коней через польський кордон і зустріла там наш станичний табір. П’ята ранку, я на коні, а табір спить…краса…

ДжигитівкаЯке твоє найбільше досягнення у житті?

Просто: купила собі дім і найдорожчого у Трускавці коня.

Ти проводиш багато часу у товаристві коней, пригадай якийсь кумедний випадок.

Ого, та таких випадків безліч. Наприклад вчора спостерігала як Марко (красивий кінь з кінного вишколу – прим. автора) цупив сіно з воза, яке було накрите цератою. Церата шелестіла і це його страшенно бісило, він фиркав, нервувався, морщився, але вперто продовжував з нею боротися.

Ти працюєш з кіньми та дітьми, що ті що ті потребують уваги і клопіткої праці з ними що для тебе найскладніше у цьому поєднанні, тобто найбільша проблема кінного пластування?

Насправді, мені зовсім не подобається, що на кінні вишколи та табори зголошуються не зацікавленні кіньми діти. Тобто їдуть на вишкіл чи табір аби поїхати. Не відчувається ініціатива юнацтва і тому важко працювати.

А що на твою думку потрібно запровадити чи змінити, щоб покращити розвиток кінної спеціалізації у Пласті? Що для цього може зробити референтура кінного пластування та учасники зокрема?

Щодо референтури, то  хотілося б щоб на заходи залучали більше професійних інструкторів, не обов’язково пластунів, бо самій важко справлятися. Було добре, якби у нас була своя «кінна база» не обов’язково купляти цілу стайню з кіньми, але це було б круто. Я про те, що потрібна якась домовленість чи контракт з власником хороших коней щоб ми не шукали постійно нового місця і були впевнені в конях. Те саме стосується і спорядження. Щодо учасників, то вони мають бажати працювати з кіньми та усвідомлювати, що це не так легко, а потребує постійної праці і самовіддачі.

Багато пластунів не так часто стикаються з кіньми. Що потрібно зробити для звичайного пластуна з  міста, щоб стати відмінним вершником(-цею)?

Перш за все, як і в кожній справі – це бажання. Бажання працювати з кіньми, любов до них, а також віра в себе здатні творити чудеса. Важливо, щоб бажаючі бачили коней не лише раз в рік на таборі чи на вишколі, а займалися цією справою частіше. Коні є всюди, села, іподроми і якщо захотіти можна легко пристосуватися і почати займатися їздою верхи серйозно.

І на завершення: яка твоя мрія, як інструктора з кінного пластування?Вершниця

Мрію, хочу, бажаю, щоб ті учасники, які побували на кінному таборі чи вишколі на час відїзду не запаковували свої знання і враження глибоко у наплічники і потім не забували їх діставати. Хочеться, щоб любов до кінної справи оволодівала серцем пластунів не лише на час табору, а на подальше життя.

Дякую, подруго, за цікаву розмову.

Ось така вона: непересічна особистість – Вовчиха. Якщо виникатимуть питання стосовно коней – вона справжній професіонал. З такими інструкторами кінне пластування приречене на успіх. Нехай щастить вам у знайомствах та співпраці з кіньми.

Довідка Пластвого порталу: 

  • 24 роки
  • водолій
  • 36-ий розмір взуття
  • Терпіти не може манку
  • Любить каву
  • Не любить зайвих балачок
  • З нею просто неможливо не опанувати галоп

Спілкувалася пл.уч. Оксана Яцюк

 

 

Пластовий Портал

 


Коли мова іде про дуже серйозні речі, серйозні заходи, ідеї та проекти такі як кінне пластування або ж розвиток кінної спеціалізації то потрібно говорити про дуже серйозних людей, таких як наша героїня. Хто вона, ця надзвичайна тендітна білявка, яка без проблем здатна осідлати найбурхливішого коня?

Про неї кажуть: «Вона крута! Під її наглядом уже на третю виїздку опануєш галоп»

Знайомтеся: Марія Виноградова (у широких колах відома як Вовчиха). Для неї все життя – суцільний  екстрим. Дівчина проживає поблизу м. Трускавця, де доглядає за кіньми і пластує у станиці Борислав. Пластункою Вовчиха стала ще у 2002 році. Зараз у неї I ступінь інструктора з верхової їзди, а за плечима участь у ролі головного інструктора у 3 спеціалізованих кінних вишколи, а також у 2 крайових кінних таборах «Герць».

Поспілкуватися з майстром своєї справи, однією з кращих, а цілком можливо і найкращим інструктором верхової їзди в Україні одне задоволення.

Вовчихо, розкажи як давно ти працюєш з кіньми?

Уже 10 років займаюся цією справою професійно. Якось шукала тітку, яка працює ветеринаром і мала бути у конюшні для того, щоб взяти ключі від квартири. Тітки не було, але була добра людина, яка подала щітку і попросила допомогти почистити коня. Отак все почалось.

А який ти пригадаєш найкращий ранок у своєму житті?

Легко. 2007 рік. Я переганяла коней через польський кордон і зустріла там наш станичний табір. П’ята ранку, я на коні, а табір спить…краса…

c_150_100_16777215_00_http___www.plast.org.ua_reports_albums-news_userpics_13484_IMG_1547.JPG

Яке твоє найбільше досягнення у житті?

Просто: купила собі дім і найдорожчого у Трускавці коня.

Ти проводиш багато часу у товаристві коней, пригадай якийсь кумедний випадок.

Ого, та таких випадків безліч. Наприклад вчора спостерігала як Марко (красивий кінь з кінного вишколу – прим. автора) цупив сіно з воза, яке було накрите цератою. Церата шелестіла і це його страшенно бісило, він фиркав, нервувався, морщився, але вперто продовжував з нею боротися.

Ти працюєш з кіньми та дітьми, що ті що ті потребують уваги і клопіткої праці з ними що для тебе найскладніше у цьому поєднанні, тобто найбільша проблема кінного пластування?

Насправді, мені зовсім не подобається, що на кінні вишколи та табори зголошуються не зацікавленні кіньми діти. Тобто їдуть на вишкіл чи табір аби поїхати. Не відчувається ініціатива юнацтва і тому важко працювати.

А що на твою думку потрібно запровадити чи змінити, щоб покращити розвиток кінної спеціалізації у Пласті? Що для цього може зробити референтура кінного пластування та учасники зокрема?

Щодо референтури, то  хотілося б щоб на заходи залучали більше професійних інструкторів, не обов’язково пластунів, бо самій важко справлятися. Було добре, якби у нас була своя «кінна база» не обов’язково купляти цілу стайню з кіньми, але це було б круто. Я про те, що потрібна якась домовленість чи контракт з власником хороших коней щоб ми не шукали постійно нового місця і були впевнені в конях. Те саме стосується і спорядження. Щодо учасників, то вони мають бажати працювати з кіньми та усвідомлювати, що це не так легко, а потребує постійної праці і самовіддачі.

Багато пластунів не так часто стикаються з кіньми. Що потрібно зробити для звичайного пластуна з  міста, щоб стати відмінним вершником(-цею)?

Перш за все, як і в кожній справі – це бажання. Бажання працювати з кіньми, любов до них, а також віра в себе здатні творити чудеса. Важливо, щоб бажаючі бачили коней не лише раз в рік на таборі чи на вишколі, а займалися цією справою частіше. Коні є всюди, села, іподроми і якщо захотіти можна легко пристосуватися і почати займатися їздою верхи серйозно.
c_300_225_16777215_00_http___www.plast.org.ua_reports_albums-news_userpics_13484_P8211016.JPG
І на завершення: яка твоя мрія, як інструктора з кінного пластування?

Мрію, хочу, бажаю, щоб ті учасники, які побували на кінному таборі чи вишколі на час відїзду не запаковували свої знання і враження глибоко у наплічники і потім не забували їх діставати. Хочеться, щоб любов до кінної справи оволодівала серцем пластунів не лише на час табору, а на подальше життя.

Дякую, подруго, за цікаву розмову.

Ось така вона: непересічна особистість – Вовчиха. Якщо виникатимуть питання стосовно коней – вона справжній професіонал. З такими інструкторами кінне пластування приречене на успіх. Нехай щастить вам у знайомствах та співпраці з кіньми.

Довідка Пластвого порталу:
  • 24 роки
  • водолій
  • 36-ий розмір взуття
  • Терпіти не може манку
  • Любить каву
  • Не любить зайвих балачок
  • З нею просто неможливо не опанувати галоп
Спілкувалася пл.уч. Оксана Яцюк

Гладь коня вівсом, а не батогом!

(народна)

Не бреши жінці на базарі, а коню в дорозі

(народна)

Кобила за ділом, а лоша без діла

(народна)