Старшина полку Чорних запорожців, 1919 р.

Легендарний полк кінноти Дієвої Армії УНР, що приймав участь у всіх основних бойових операціях 1918 - 1920 років. Відзнака - "Мертва Голова". Бойовий дух - відповідний. Полонених брали рідко. Хіба принагідно.

Кінний полк Чорних Запорожців це був один з найстарших кінних полків армії УНР. Свій родовід він починає з Кінної Сотні 2-го Запорозького полку. В лютому 1918, після того як українські військові частини покинули Київ, на базі решток тих частин створено Окремий Запорізький Загін, який очолив ґенерал майор Констянтин Присовський, начштабу - полк. Вержбицький. Загін складалася з двох куренів піхоти (К-данти: Загродський і Болбочан) та куреня кінноти (полк. Петрів) плюс артилерія і другі технічні частини. Коли після договору з Німцями і австрійцями відбито від большевиків Київ і запорозький загін розгорнувся в Дивізію, то при 2-гому Запорозькому піхотному полку створено Кінну Сотню, яку очолив сотник Римський Корсаків. Сотня була створена на базі команди кінних розвідників бувшого Богунівського полку, до якої додано кількох кіннотчиків які були в полку. (Майор Микола Отрешко-Арський "До статті Сотн. А. Кущинського: Коротка генеза історії Сердюцьких формацій". Журнал ВІСТІ, Орган Військово-політичної думки, Крайової Управи Братства кол. Вояків 1 УД УНА в Німеччині. Ч. 108, стор. 131-132).

Старшина Чорних Запорожців, 1918 р.

В складі 2-го пішого полку сотня брала участь в кампанії на лівому березі Дніпра і потім в Кримському поході. Сотня під командою сотн. Римського-Корсаківа складалася з трьох чот якими командували хорунжі Борис Шевченко, Петро Дяченко та Сисун. Після Кримського походу запорожці були розташовані на кордоні з Росією. Про це полковник Дяченко пише так: " В боях під Картушином, Камінською Слободою та в інших містах відзначилась особливо кінна сотня. Це був час, коли не дивлячись на мирний стан, продовжувалась війна на кордонах Московчини". (Полк. Чорний Запорожець: "Чорні Запорожці". ВІСТІ, Ч. 3-4 (89-90) стор. 39). Під час повстання проти гетьмана кінна сотня розгортається в кінний ім. Отамана Петра Болбочана Дивізіон, включивши в свої лави кінних повстанців з районів Решетилівки і Білоцерківки (Полтавщина). (Полк. Чорний запорожець. Вище подана стаття).

В січні 1919 року, сотник Волох заарештував полковника Болбочана і очолив запорозький корпус. Тоді кінний ім. Отамана Петра Болбочана Дивізіон був змушений змінити свою назву і переіменувався в Кінний Полк Чорних Запорожців. Сотник Римський-Корсаків був змушений покинути полк щоби уникнути репресій з боку Волоха, і команду над полком обняв поручник Петро Дяченко, який ним командував аж до кінця Визвольних Війн. Всю кампанію 1919 року полк був в складі спершу запорозького корпусу а потім запрозької групи, де разом з 6-тим Кінним Полком Ім. Кошового Гордієнка творив 3-ту Окрему Кінну Бригаду тієї ж групи. Кінний полк Чорних запорожців носив в той час номер 5. Наприкінці квітня 1919 року полк начисляв 200 шабель (Тинченко, Ярослав: "Українське Офіцерство: Шляхи скорботи та забуття 1917-1921 рр." Київ 1995, Тиражувальний центр, стор. 221-222 та таблиці 5 і 6.).

Чорні Запорожці

При кінці 1919 року, рештки армії вирушають в Перший Зимовий Похід, з ними рушили і чорношличники, які в той час мали такий командний склад: Командир полку - пор. Дяченко, 1-ий заступник - сотн. Божко, 2-гий заступник - Пор. Броже, ад'ютант - хор. М'якота, к-р 1-ої сотні - хор. Богаєвський, к-р 2-ої сотні - хор. Нестеренко, к-р 3-ої сотні - пор. Соловйов, к-р 4-ої сотні - хор. Бурба, к-р кулеметної сотні - хор. Щербина, к-р гарматної батареї - хор. Чорниця, к-р господарської сотні - пор. Токар. Склад полку: 212 шабель, 11 тяжких кулеметів на станках, 9 легких і гармата. Разом 419 козаків і офіцерів. Під час Зимового Походу при полку формується пластунська (піша) сотня, якою командує хор. Плужник. За п'ять місяців Зимового Походу полк пройшов понад 2.000 км. За цей час мав 20 боїв і багато сутичок з денікінцями і червоноармійцями. При кінці Зимового походу полк мав поверх 500 чоловік і під час бою виставляв 250 шабель, 2 гармати, 12 тяжких кулеметів на станках і 15 легких, та до 100 багнетів пластунської сотні. ( Полк. Чорний запорожець. Цит. праця).

Кавалерист полку Чорних Запорожців

Під час боїв у 1920 році полк спершу входив в склад Окремої Кінної дивізії а потім був частиною 1-шої Запорізької Дивізії. Як згадує полк. Дященко у своїй статті "Чорні Запорожці", яка появилася в журналі Вісті, так як подано вище, бойовий склад полку на 12-го листопада 1920 року був такий: 5 кінних сотень - 380 шабель, кулеметна сотня - 12 тяжких кулеметів на станках, гарматний курінь - 6 гармат, пластунський курінь - 400 багнетів, кулеметна сотня пластунів - 8 тяжких кулеметів, санітарна чота - лікар Азарова, ветеринарна чота - пор. Лікар Чупляк, культ.освітний старшина пор. Ранюк, полкова оркестра - хор. Малиновський.

Бойові операції армії УНР тривали аж до 20 листопада 1920 року, потім армія була змушена перейти на окуповану поляками Галичину, де була розброєна та інтернована. Полк Чорних Запорожців проіснував в таборах інтернованих аж до 1924 року, коли армія була розпущена.

Любиш поганяти, люби й коня годувати

(народна)

Котрий кінь везе, то його ще й поганяють

(народна)

На коні сидить і коня глядає (шукає)

(гуцульська)