Важкоозброєний татарський вершник (малюнок Сергія Шаменко)

Війська Кримського ханату (самоназва цієї держави - «орда» - у перекладі означає «військо») від початку Хмельниччини були постійними учасниками всіх більш-менш значних воєнних подій, що відбувалися на українських землях, чи то як союзники, чи то як супротивники козацького Гетьманату. Найбільше цінувалася своїми якостями кримська кіннота - рухлива, здатна до форсованих маршів і завдання раптових масованих ударів. Не в останню чергу завдяки татарській кінноті козацьке військо здобуло низку перемог над польською армією протягом перших кампаній Хмельниччини у 1648 - 1649 роках (хоча надалі татари не завжди виявляли себе як вірні союзники, приміром, у битві під Берестечком 1651 року).

Всупереч поширеному стереотипу, бойовий кістяк татарської кінноти становили не легкоозброєні вершники, а воїни, споряджені у важкі обладунки, - представники кримської аристократії з родів Ширін, Мансур, Шейхун та Даір. Родовитий татарський воїн був захищений простьобаним бавовною шовковим халатом і кольчужно-­­пластин­частим обладунком - бахтерцем. На голові в нього - металевий шолом роботи єгипетських майстрів, оздоблений насічкою із сурами з Корану. Вершника зображено з похідним набором озброєння: шаблею та луком зі стрілами. Решту зброї (пістолі, рушниці, списи) перевозили у таборовій валці.

 

Матеріал

 

 

Так устидно, як тій кобилі, що віз переверне

(гуцульська)

Поміг, як заяць кобилі

(гуцульська)

На батозі далеко не поїдеш

(народна)