Підхорунжий кінного відділу УСС та санітарка УСС 1917— 1918 рр.

У складі булавного відділу УСС існу­вав невеликий кінний підрозділ. Його метою було охороняти штаб, супро­воджувати штабних офіцерів під час поїздок на передній край оборони та бути посильними у разі пошкодження телефонного зв'язку.

Усуси-кавалеристи носили змішаний однострій з речей січового стрілецтва та кінноти австро-угорського війська. Наприкінці війни його головним еле­ментом був усусівський кітель з великими накладними кишенями. Його доповнювали:

1) кавалерійське кепі з м'яким дашком, що зазвичай ховався за вилогою;

2) кавалерійські штани з посиленням «у кроці»;

3) кавалерійські чоботи з набивними острогами;

4) драгунський ментик, що також використовувався в австрійській жандармерії та кулеметниками кінних частин.

Кіннотник озброєний кавалерійською шаблею М. 1904, до якої причепив січовий офіцерський темляк. Санітарки УСС носили однострої, схожі на військові, але з деякими відмінностями, що були характерні для одностроїв сестер милосердя Австрійського Червоного Хреста: білі петлиці із зображенням червоного хреста (символ міжнародного благодійного товариства) та спідницю.

 

Матеріал надав Юрій Юзич

 

 

Так устидно, як тій кобилі, що віз переверне

(гуцульська)

Закрий стайню, як коня нема

(народна)

Старий кінь не заблукає

(японська)