Підхорунжий кінного відділу УСС та санітарка УСС 1917— 1918 рр.

У складі булавного відділу УСС існу­вав невеликий кінний підрозділ. Його метою було охороняти штаб, супро­воджувати штабних офіцерів під час поїздок на передній край оборони та бути посильними у разі пошкодження телефонного зв'язку.

Усуси-кавалеристи носили змішаний однострій з речей січового стрілецтва та кінноти австро-угорського війська. Наприкінці війни його головним еле­ментом був усусівський кітель з великими накладними кишенями. Його доповнювали:

1) кавалерійське кепі з м'яким дашком, що зазвичай ховався за вилогою;

2) кавалерійські штани з посиленням «у кроці»;

3) кавалерійські чоботи з набивними острогами;

4) драгунський ментик, що також використовувався в австрійській жандармерії та кулеметниками кінних частин.

Кіннотник озброєний кавалерійською шаблею М. 1904, до якої причепив січовий офіцерський темляк. Санітарки УСС носили однострої, схожі на військові, але з деякими відмінностями, що були характерні для одностроїв сестер милосердя Австрійського Червоного Хреста: білі петлиці із зображенням червоного хреста (символ міжнародного благодійного товариства) та спідницю.

 

Матеріал надав Юрій Юзич

 

 

Так устидно, як тій кобилі, що віз переверне

(гуцульська)

Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею

(народна)

Сінним конем й солом'яним волом не далеко заїдеш

(народна)