КавалеріяПостійна потреба в повній та об'єктивній інформації для аналізу та оцінки воєнно-політичної обстановки, яка складалася на території України та за її межами у 1917 - 1921 рр., насамперед в інтересах забезпечення бойових дій, диктувала необхідність воєнно-політичному керівництву України створити таку структуру розвідки, яка б відповідала умовам того часу.

Воєнна розвідка Збройних сил України у 1917 - 1921 рр. здійснювалась з метою добування розвідувальних відомостей, які дозволяли виключити раптові дії противника та забезпечували готовність сил і засобів для виконання бойових завдань у стислий термін. За таких умов головними завданнями розвідки на оперативно-стратегічному рівні були: своєчасне виявлення підготовки військ противника до початку воєнної агресії проти України; встановлення місцезнаходження військ противника та готовності його до початку агресії (воєнних дій); отримання даних про склад, стан, характер дій військ противника, його структуру й елементи бойового порядку; проведення заходів, спрямованих на дезорганізацію дій противника, виведення з ладу його інженерних споруд, вогневих засобів, бронепоїздів, кінноти й транспортних засобів; вивчення морального стану військ противника й мирного населення в районах майбутніх бойових дій.

Структура розвідки Збройних Сил України (1917 - 1918 рр.)В основу організації розвідувальної діяльності були покладені погляди воєнно-політичного керівництва щодо застосування Збройних сил у боротьбі за незалежність України. Завдання розвідки визначались на підставі прогнозів розвитку політичних стосунків між Україною та сусідніми державами.

 

 


 

Структура розвідки Збройних Сил України (1919 - 1921 рр.)Загальне керівництво розвідувальною діяльністю та визначення головних її напрямів здійснював глава уряду, а безпосередньо постановку завдань щодо організації та планування воєнної розвідки – військовий міністр через головного отамана або начальника Генерального штабу, який керував діяльністю розвідувального відділу. У подальшому загальне планування та організацію воєнної розвідки здійснював розвідувальний відділ Головного управління Генерального штабу (ГУГШ). Він забезпечував уряд та військове командування розвідувальними даними щодо діяльності іноземних збройних сил, планів противника, визначав завдання розвідки підпорядкованим частинам та з’єднанням, керував діяльністю агентурної розвідки.

 


Структура розвідки Збройних Сил України доби Центральної ради (1917 - 29 квітня 1918 рр.) Залежно від стану воєнно-політичної обстановки на Україні та участі Збройних сил України у бойових діях структура воєнної розвідки мала дві форми: перша форма призначалась для ведення розвідки в інтересах національної безпеки України розвідувальними органами, які знаходились у підпорядкуванні ГУГШ; друга форма – для ведення розвідки під час бойових дій. В цьому випадку додатково формувався розвідувальний відділ при штабі Збройних сил, в т.ч. з розвідників ГУГШ, який здійснював керівництво підрозділами армійської розвідки.


 

 

Структура розвідки Збройних Сил України доби Гетьманату (29 квітня - 14 грудня 1918 рр.)За таких умов у частинах та з’єднаннях Збройних сил України вирішення питань розвідки зводилась лише до вибору засобів збору інформації. Розвідка “на себе” у з’єднаннях здійснювалась паралельно з виконанням завдань ГШ і безпосередньо самими бойовими підрозділами та частинами. Виконання цих завдань покладалось на відповідні розвідувальні органи.

 

 

 

Структура розвідки Збройних Сил України доби Директорії (14 грудня 1918 р. - 1921 р.)Для ведення військової розвідки створювались розвідувальні органи:

- розвідувальні загони, які діяли у складі не менше півсотні-сотні кіннотників, що вели розвідку в усіх видах бою на найбільш важливих напрямках. Глибина дії таких загонів сягала до 25 км;

- кінні розвідувальні роз’їзди діяли, як правило, у складі від 10 до 30 військовиків, на відстані до 15 км по фронту від головних сил й на флангах та до 10 км від розвідувального загону. Головним завданням роз’їздів було здійснення спостереження за місцевістю й опитування місцевого населення. Роз’їзди створювались як із розвідувальних підрозділів, так і з підрозділів кінноти. Останні могли підсилюватися фахівцями-розвідниками.

 

 

Повний текст можна прочитати на сайті Головного управління розвідки Міністерства оборони України

 

 

Був кінь, та з'їздився

(народна)

І дві пари коней не зрівняються з чуткою

(японська)

Брехач з комара зробить коня

(народна)