Литовський уланУлани (польські ułan, від турецького оğlan - юнак, хлопець, молодець) - поряд з гусарами вид легкої (на противагу кірасирам) новоєвропейської кавалерії, озброєний списами, шаблями та пістолетами.

У монголо-татарському війську ХІІІ - ХІV ст. уланами називалися кінні воїни, озброєні списами з флюгерами, на відміну від основної маси кінноти, озброєної луками.

У ХVI ст. улани з'явилися в Литві та Польщі і спочатку являли собою іррегулярні частини, які формувалися з татар, що сюди переселилися.

У XVIII ст. полки улан були створені в Австрії, Пруссії, а на початку ХІХ ст.- у Франції.

Озброєння улан становили шаблі і списи з флюгером, пізніше пістолети і з середини ХІХ ст. карабіни. Особливістю обмундирування була уланка - головний убір з квадратним верхом (походив від татарської шапки).

У російській армії перший уланський полк був сформований в 1803, в 1807-27 їх число зросло до 19. У 1882 всі полки улан, крім двох гвардійських, були перетворені в драгунські. У 1907 уланські полки були відновлені, і до 1914 налічувалося 2 гвардійських і 17 армійських уланських полків.

Українські уланські полки перейменовані в 1816 р. з чотирьох полків Українського козацького війська. У 1817 р. 1-й полк розділений на два, які отримали у 1830 назви Українського та Новомиргородського; 2-й - теж на два, отримавши назву в 1830 р. Новоархангельський і Єлисаветградський; з третього створені 1-й та 2 - й Бузькі полки (2-й Бузький в 1830 р. названий Одеським); з 4-го утворені третій і 4-й Бузькі уланські полки, в 1830 р. перейменовані в Вознесенський і Ольвіопільський.

 

Матеріал

 

 

Добре тому в дорозі, хто сидить на возі

(народна)

Козак з конем і в ночі і днем

(козацька)

Краще з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати

(народна)