Вершник - той, хто їздить верхи на чомусь або комусь (найбільш давнє значення - верхи на коні). Це слово в різних мовах: кіннотник, лицар, рыцарь, всадник, наездник, конник, equitus, cavalier (шевальє, кавалер), caballero (кабальєро), reiter, ritter, фарс (перс) або ракіб (араб.).

Верцінгеторікс кидає зброю до ніг Цезаря

 

 

 

 

 

 

Верцінгеторікс кидає зброю до ніг Цезаря, 1899, Ліонель Ноель Ройе

Бій скіфів із слов'янами

 

 

 

 

 

 

«Бій скифів зі слов'янами», Васнєцов 1881

800px-Die_drei_Bogatyr

 

 

 

 

 

 

«Богатирі»Ілля Муромець, Добриня Нікітич и Альоша Попович (Васнєцов, 1881—1898)

Лицарський двобій

 

 

 

 

 

 

«Лицарський двобій», Делакруа

Лати лицарів імператора Максиміліана

 

 

 

 

 

 

лати лицарів імператора Максиміліана

Крилатий польський гусар

 

 

 

 

 

 

Крилатий поьлський гусар

Тарас Бульба

 

 

 

 

 

 

Тарас Бульба, картина О.Бубнова

Мамелюк

 

 

 

 

 

 

Мамелюк 1810 р.

 

В минулому кіннота грала велике значення у війську різних народів, а військові, враховуючи часті війни, мали великий вплив на життя суспільства і складали одну з його провідних верств. Кіннотники довгий час складали одну з провідних верств військових (сучасною мовою — елітний або добірний рід військ). З іншого боку для підготовки і утримання кінноти в давнину були потрібні великі ресурси — вирощування або купівля і годівля коней, виготовлення або купівля кінської збруї, виготовлення обладунків і зброї. Тому в кінноту йшли переважно люди з багатих родин. У свою чергу за гарну службу кіннотники отримували від суспільства (в особі магната, царя, короля, імператора, сенату чи парламенту) гроші або земельні наділи. Тому в багатьох країнах світу слова, які позначали кіннотників отримали додаткові значення «людина з багатої, поважної родини», «вихована людина», «пан», «феодал», «дворянин». Приклади:

  • Суспільна верства «вершники» (рос. «всадники» від лат. equitus — всадник, equus — кінь) в стародавньому Римі. Ця верства існувала як в часи Римської республіки, так і в часи Римської імперії.
  • Феодали, дворяни і благородні люди (nobles) країн Європи в часи Середніх віків і Нового часу. Вони також носили назву «вершники», виводячи своє походження з часів Стародавнього Риму. Слова, якими позначали і зверталися до цих людей («вершники») були запозичені іншими мовами (зокрема українською і російською) і дійшли до нашого часу:

* іспанська: caballero (кабальєро) від caballo (кобила, кінь).

* італійська: cavaliere (кавалер) від cavallo (кінь). Від цього слова також походять кавалерія (кіннота) і кавалерист (кіннотник).

* французська: chevalier (шевальє) від cheval (кінь, слово звучить як «шваль»). Зустрічається зокрема в перекладах французських історичних романів Олександра Дюма («Три мушкетери»).

* германські мови: ritter (нім. reiter, англ. rider) — від ritten (reiten, ride) — їздити верхи. Українські слова, які походять від цих слів — «лицар» (рос. «рицарь») і «рейтар» (слово наприклад зустрічається в українських історичних романах про період XV—XVIII ст., коли українські землі були у складі Речі Посполитої і вживається для позначення найманого кінного війська на службі у польської шляхти — німецьких рейтарів).

Більш вищеназваних слів в українській мові мають додаткове значення «вихованої людини чоловічої статі, захисника слабих» — лицар, кавалер, кабальєро, шевальє, лицарська поведінка

Лицар — (тж. рицар, від нім. Ritter — вершник). Кінний воїн в середньовічній Європі. Бойовий кінь та лицарське спорядження були дуже дорогими, тому нести лицарську службу міг тільки заможний землевласник.

 

Матеріал із вільної енциклопедії Вікіпедії.

Дарованому коню в зуби не заглядають

(народна)

Той на коні злість зганяє, кого жінка вдома за дурня має

(шведська)

Кобила за вовком гналась та вовкові в зуби попалась

(народна)