( ! ) Warning: getimagesize(file:///C:/DOCUME~1/ORYSHE~1/LOCALS~1/Temp/msohtml1/01/clip_image002.gif): failed to open stream: No such file or directory in /var/www/kavaleria.org.ua/data/www/kavaleria.org.ua/plugins/content/multithumb/multithumb.php on line 1558
Call Stack
#TimeMemoryFunctionLocation
10.0005225408{main}( ).../index.php:0
20.17481088416JApplicationCms->execute( ).../index.php:49
30.17481088568JApplicationSite->doExecute( ).../cms.php:261
40.54684001400JApplicationSite->dispatch( ).../site.php:230
50.54874032664JComponentHelper::renderComponent( ).../site.php:191
60.55334059392JComponentHelper::executeComponent( ).../helper.php:380
70.55374077088require_once( '/var/www/kavaleria.org.ua/data/www/kavaleria.org.ua/components/com_content/content.php' ).../helper.php:405
80.56514137976JControllerLegacy->execute( ).../content.php:38
90.56514138296ContentController->display( ).../legacy.php:702
100.59324331928JControllerLegacy->display( ).../controller.php:113
110.60104388384JCacheControllerView->get( ).../legacy.php:660
120.60554410616ContentViewArticle->display( ).../view.php:95
130.67124738528JEventDispatcher->trigger( ).../view.html.php:161
140.73314761584JEvent->update( ).../dispatcher.php:159
150.73314762504call_user_func_array:{/var/www/kavaleria.org.ua/data/www/kavaleria.org.ua/libraries/joomla/event/event.php:69} ( ).../event.php:69
160.73314762704plgContentMultithumb->onContentPrepare( ).../event.php:69
170.74584992264plgContentMultithumb->_onPrepareContent( ).../multithumb.php:499
180.74604993928preg_replace_callback ( ).../multithumb.php:687
190.74705054496plgContentMultithumb->bot_mt_replace_handler( ).../multithumb.php:687
200.74705054496plgContentMultithumb->image_replacer( ).../multithumb.php:726
210.74715056528plgContentMultithumb::botmt_thumbnail( ).../multithumb.php:874
220.74725057312plgContentMultithumb::getlocalimage( ).../multithumb.php:1675
230.74725057360getimagesize ( ).../multithumb.php:1558

( ! ) Warning: getimagesize(file:///C:/DOCUME~1/ORYSHE~1/LOCALS~1/Temp/msohtml1/01/clip_image002.gif): failed to open stream: No such file or directory in /var/www/kavaleria.org.ua/data/www/kavaleria.org.ua/plugins/content/multithumb/multithumb.php on line 1558
Call Stack
#TimeMemoryFunctionLocation
10.0005225408{main}( ).../index.php:0
20.17481088416JApplicationCms->execute( ).../index.php:49
30.17481088568JApplicationSite->doExecute( ).../cms.php:261
40.54684001400JApplicationSite->dispatch( ).../site.php:230
50.54874032664JComponentHelper::renderComponent( ).../site.php:191
60.55334059392JComponentHelper::executeComponent( ).../helper.php:380
70.55374077088require_once( '/var/www/kavaleria.org.ua/data/www/kavaleria.org.ua/components/com_content/content.php' ).../helper.php:405
80.56514137976JControllerLegacy->execute( ).../content.php:38
90.56514138296ContentController->display( ).../legacy.php:702
100.59324331928JControllerLegacy->display( ).../controller.php:113
110.60104388384JCacheControllerView->get( ).../legacy.php:660
120.60554410616ContentViewArticle->display( ).../view.php:95
130.67124738528JEventDispatcher->trigger( ).../view.html.php:161
140.73314761584JEvent->update( ).../dispatcher.php:159
150.73314762504call_user_func_array:{/var/www/kavaleria.org.ua/data/www/kavaleria.org.ua/libraries/joomla/event/event.php:69} ( ).../event.php:69
160.73314762704plgContentMultithumb->onContentPrepare( ).../event.php:69
170.74584992264plgContentMultithumb->_onPrepareContent( ).../multithumb.php:499
180.74604993928preg_replace_callback ( ).../multithumb.php:687
190.74705054496plgContentMultithumb->bot_mt_replace_handler( ).../multithumb.php:687
200.74705054496plgContentMultithumb->image_replacer( ).../multithumb.php:726
210.74745056992plgContentMultithumb::botmt_thumbnail( ).../multithumb.php:983
220.74755057792plgContentMultithumb::getlocalimage( ).../multithumb.php:1675
230.74755057840getimagesize ( ).../multithumb.php:1558
Multithumb found errors on this page:

There was a problem loading image 'file:///C:/DOCUME~1/ORYSHE~1/LOCALS~1/Temp/msohtml1/01/clip_image002.gif'
There was a problem loading image 'file:///C:/DOCUME~1/ORYSHE~1/LOCALS~1/Temp/msohtml1/01/clip_image002.gif'

Кінь Валет залюбки розповість вам про себе

1124

 

 

 

 

У столичному Музеї ветеринарної медицини
clip_image002.gif

Цього коня ви не оминете ніяк. По-перше, саме він зустрічає на вході відвідувачів Музею ветеринарної медицини, що розмістився на п'ятому поверсі Київського міського управління державної ветеринарної медицини по вулиці Волинській. По-друге, виконана фігура у натуральну величину з плексигласу, тобто неозброєним оком видно кожен орган, кожну жилочку тварини, а по-третє, кінь ще й... говорить. Так, так, варто натиснути кнопку і висвітиться, приміром, око і Валет сам розповість вам, яке воно в нього, з чого складається, чим хворіє. Ця лекція з конячої анатомії триває приблизно 40 хвилин і завжди викликає великий інтерес відвідувачів.

До речі, історія як самого коня, так і його імені дуже неординарна. Наприклад, таких прозорих коней у світі лише три - в Україні, Німеччині та у Каїрі в Єгипті. Нашого виготовили свого часу у Дрезденському інституті гігієни й подарували у 1958 році урядовій делегації тодішнього СРСР, яку очолював Микита Хрущов, А вже Хрущов передав його в Україну.

А Валетом скляного огиря назвав нинішній директор музею Володимир Блажко на честь справжнього коня, який у далекому 1959 році врятував йому життя. Тоді випускник Білоцерківського сільськогосподарського інституту починав свій трудовий шлях ветлікарем племзаводу на Черкащині. Липневого вечора повертався на лінійці (легкий кінний екіпаж) з дальнього відділення. Коли до села залишилося вже кілометрів зо два, у лісосмузі помітив якісь вогники. "Мабуть, жниварі курять",- ще встиг подумати, як кінь страшенно захропів і поніс з шаленою швидкістю. Та так, що спинився лише у конюшні. Переляканий лікар, який "мертвою" хваткою вчепився у лінійку, довго не міг нічого відповісти на розпитування схвильованого конюха. Уже вранці пішли на те місце і знайшли обірвані віжки та інші речі, що повилітали під час шаленої гонитви. Усе (хіба що крім сумки з йодоформом) було погризене вовками. За слідами виходило, що гналася за Валетом зграя десь із десятка хижаків. Але, як кажуть, кінь не видав, виніс свого господаря живим.

Та хоч і є прозорий скакун окрасою головного залу, ще безліч цікавих експонатів привертають увагу. Адже відколи людина приручила перших тварин, мусила вона турбуватися і про їхнє здоров'я. Спочатку вистачало коновалів та знахарів, а потім у XVI-ХІХ століттях бурхливий розвиток торгівлі, постійні війни, розвиток самого тваринництва призвели до розповсюдження різних пошестей серед тварин. І це загрожувало не лише колосальними матеріальними збитками. Приміром, у Єкатеринославській губернії (Дніпропетровська область) лише за один рік від чуми загинуло 50 тисяч корів та волів. А ще ж є хвороби, спільні для людей і тварин.

Мабуть, саме тому ветеринарні училища почали організовувати при медичних факультетах університетів (Львів, 1884 рік). Перший же випуск ветеринарних лікарів (чотири роки навчання) і фельдшерів (три роки навчання) відбувся в Україні ще в 1851 році! Всі вони закінчили Харківське училище. Ось звідки почалася історія сучасної ветеринарної медицини. А новітня Державна ветслужба України була заснована 26 квітня 1919 року декретом Ради народних комісарів.

У музеї зібрана докладна інформація про те, як розвивалася ветеринарна служба в Україні, в кожній її області. Які люди цю службу очолювали. Приміром, з 1953 по 1983 рік керував нею Сергій Дідовець, прекрасний лікар, ветеран Великої Вітчизняної. Якраз у 1941-му закінчив інститут і з перших днів війни - на фронті. До речі, саме з його "подачі" й був створений музей. 16 років очолював ветслужбу України Павло Достоєвський, вивів її на міжнародний рівень,-наша країна стала поважним членом МЕБ (Міжнародного епізоотичного бюро), яке об'єднує 150 держав.

До речі, престиж ветеринарного лікаря у світі надзвичайно високий. Наприклад, у Франції Айболиті обійшли навіть людських лікарів і займають у неписаному рейтингу професій почесне третє місце, пропустивши уперед тільки льотчиків-випробувачів та юристів. Дочка колишнього президента Франції Міттерана ветеринар, і це вважається солідним і поважним фахом.

* * *

Але повернімося до нашого музею. "Ось тут видно, з чого "починається батьківщина",- пожартував директор, запрошуючи мене до кімнати, де відтворено кабінет земського ветлікаря початку минулого століття. Усі речі тут - оригінали. Стіл привезли з Харківщини, а прилади, книгу записів 1912 року, хірургічний інструмент тощо заповів музею Антон Федорович Цитович, який із 95 років свого життя рівно 60 пропрацював ветлікарем у Звенигородці на Черкащині. На фотографії він у тодішній формі ветлікарів - дуже імпозантній, на кшталт військової, з еполетами. Тут же у кабінеті й аптека - старовинний буфет, вщерть заставлений слоїками з різними препаратами. А цей "автоклав" - пристрій для стерилізації інструментів - "розігрівали" колись примусом. У кутку кімнати - ярмо для волів як нагадування про колишню основну транспортну тягу. Обов'язковою приналежністю кабінету земського ветлікаря були ікони.

Ось так, переходячи із залу в зал, знайомлюся з надзвичайно цікавою й широкою галуззю і науки, і медицини, і народного господарства, яка раніше для мене особисто обмежувалася районною лікарнею, куди доводилося водити свого собаку. А яка це, виявляється, захоплююча, складна й різнобічна справа!

У залі трудової слави можна дізнатися не тільки про трудові (як вже виходить із самої назви) здобутки знаних фахівців, а й подивитися справжню картинну галерею. Це творіння рук лікарів, фельдшерів, лаборантів, які у вільний час стають художниками, різьбярами, вишивальницями. І вже, будьте певні, різні звірі й птахи там зображені цілком професійно. Взагалі художньо обдаровані люди серед ветлікарів не рідкість. Згадаймо хоча б одного з них, який десять років працював у Києві на бойні, а залишився в історії як знаменитий поет. Його ім'я - Олександр Олесь.

Окрему експозицію присвячено подіям Великої Вітчизняної війни. Більше трьох мільйонів поранених коней врятували військові ветеринари. На окремому стенді - зразки того, що витягали вони із чотириногих "бійців" - осколки мін, снарядів, бронебійні та розривні кулі, а про звичайні що вже й казати. Та не тільки своїм прямим ділом займалися на війні ветеринари. Приміром, Юхим Опанасович Старченко потрапив в оточення і, не маючи змоги пробитися до своїх, організував на Житомирщині партизанський загін. Згодом став командиром партизанської бригади, громив німців на території України та Молдавії.

* * *

Про стан сучасної ветеринарії розповідає зал науки. Сьогодні в нашій державі 13 вузів готують ветеринарних лікарів, а 26 технікумів та коледжів - фельдшерів. Продовжує успішно працювати Харківський зооветеринарний інститут, як ми вже знаємо,- перший заклад такого типу в Україні. Нагадаю, торік він відзначив своє 150-річчя.

Більше ста випускників Київського національного аграрного університету стали відомими вченими, державними діячами. Та не тільки великі заклади можуть похвалитися славними іменами. Багато відомих людей вийшло із скромного Василівського аграрного технікуму, що у Запорізькій області.

У кімнаті, присвяченій діяльності науково-дослідних установ ветмедицини (їх у нас п'ять), окремий стенд відведено лікарю-раціоналізатору з Сумщини. Валентин Гриневич придумав дев'ять (!) простих, але дуже ефективних пристосувань. Всі вони докладно описані, подано доброякісні фотографії. Тож, коли до музею приходять лікарі-практики, вони обов'язково затримуються біля цих матеріалів і багато хто занотовує інформацію, як кажуть, від "а" до "я".

І, звісно, цікаво подивитися, з чого починалася ветслужба у Києві. У цій залі теж багато примітних експонатів. 125 років, приміром, книзі записів М. П. Слєсаревського, головного міського ветлікаря в 1887 - 1894 роках. Ось у цій хатці мало не на курячих ніжках, збудованій у 1942 році, довгий час містилася столична ветлікарня. Знесли її лише 1972 року, тепер на її місці будівля управління.

* * *

Розповідь про Музей ветеринарної медицини буде неповною, якщо не згадати бібліотеку. В ній - близько трьох тисяч старовинних видань. Є книги, котрим більше ста років. Звісно, і всі останні новинки з ветеринарної справи бібліотека теж отримує. Приблизно п'ять років порядкує тут Галина Григорівна Стаховська. Офіційно займає скромну посаду лаборанта, насправді ж є і бібліотекарем, і художником-оформлювачем, і екскурсоводом, тобто справжньою хранителькою музею.

Нинішній директор Володимир Блажко прийшов сюди у вересні 2000-го. До того 20 років працював безпосередньо на виробництві - починав рядовим лікарем. Як сам каже, ветеринарну науку вивчав власними пучками. Ще

15 років був начальником відділу Департаменту ветеринарної медицини України, зараз завідує відділом Центральної лабораторії, голова ради ветеранів міської ветслужби. А музеєм Володимир Андрійович займається на... громадських засадах. Добре, хоч нинішній керівник ветслужби України Петро Вербицький видав наказ про реорганізацію закладу, його розширення, оновлення експозиції, капітальний ремонт приміщення. Тож зараз ми маємо змогу відвідувати саме відреставрований музей, який відкрився 22 серпня 2001 року. Але багато проблем залишаються невирішеними. Без постійного штату, достатнього фінансування він просто не зможе далі розвиватися. Що вже казати, коли й знамениту "промову" коня Валета нема на що оновити і перекласти державною мовою. Так і "скрипить", бідолаха, російською...

Хрещатик

Додати коментар


В бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою

(козацька)

Жінці, собаці й коняці - довіряти не можна

(народна)

Добрий кінь в бігу, що сокіл на льоту

(козацька)