Вершниця
Шум, гамір, кудись поспішаєш, щось вирішуєш, радиш, організовуєш, швидко, безупинно… І так хочеться, щоб ці всі справи кудись зникли, телефон відключився, а ти опинився у новому часі, просторі, де ти стаєш частиною чогось великого, стаєш лицарем нової доби.  Насправді, це реально.

Для чотирьох десятків пластунів зі всієї України, а ще Естонії, Польщі та США період з 9 до 22 серпня став новим етапом у житті, своєрідною школою. Саме у цей час поблизу села Суржинці Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області проходив крайовий кінно-спортивний вишкільний табір «Герць».
Як я вже сказала, це була школа, місце, де навчають, але замість звичних уроків математики чи економіки пластунів вчили розуміти, що таке честь і слава, що означає бути козаком та побратимом, як знаходити розуміння не лише серед людей, а й серед природи. Коли після сірої рутини ти потрапляє на «Герць», розумієш, що тут все зовсім по-іншому.
Приходить час задуматися на що ти здатен. Чи зможеш ти стати командою зі своїм десятком, члени якого можуть бити і з Сіверо-Донецька і з Варшави і з Чернівців? Чи зможеш витримати декілька годин поспіль важких таборових робіт при температурі +40 C? Чи зможеш швидко вивчити всю теорію, яку тобі подають протягом безлічі гутірок? Чи зможеш скуштувати ту ж таки жабку чи слимака? І, зрештою, чи вистачить тобі сили і мужності після цього забути все це, залишити всі емоції на землі, коли приходить час сісти верхи на коня? Коні.
Заради них ти тут, і заради тебе тут вони. Після одноманітних багатоповерхівок на заасфальтованих вулицях, ти одягаєш шаровари, сідаєш верхи на коня і мчиш галопом у полі. Ця виїздка – це момент істини, момент, коли ти почуваєш себе вільним, хочеш летіти, мчати, кричати, коли ти щасливий… Чи багатьом пощастило відчути такий контраст?
Крім красивих коней, на «Герці» учасники спробували чимало з того, що вміли справжні козаки. Стрільба з лука – легко, вирізьбити собі ложку під наглядом досвідченого інструктора – теж немає проблем, піддатися впливу гіпнозу на гутірці з відунства – чому б і ні? Ще одна серйозна річ – рубка на шашках. Що ж за козак, що не знає, що є шабля, що є шашка? Перед кожним герцем ти знаєш, що зараз буде бій. Церемоніальний поклін і «бій». У спарингу, ти не просто нападаєш чи ставиш захисти – ти мислиш, ти вирішуєш, ти борешся з тим, що тебе подавлює і мучить у душі, у  кожен удар ти вкладаєш ще щось крім технічних дрібниць: ти вкладаєш почуття… Так само як і в кожну випущену стрілу з лука, чи удар під час бойового гопака.
«Герць-2010» - не просто табір, це школа, школа де вчать козацьких цінностей, на жаль, давно забутих суспільством. «Герць-2010» – не просто табір, це січ, твоя особиста січ, на якій ти вирішує всі свої проблеми і знищуєш усі сумніви. «Герць-2010» – не просто табір, це життя, життя його учасників зі своїми перемогами і своїми програшами. І нехай цей не просто табір закінчився 22 серпня, він став тим, що нам допоможе у нашому постійному життєвому герці.
Автор: пл.уч. Оксана Яцюк Броди



Коні в лугах, що перлини в шовках

(народна)

Дарованому коню в зуби не заглядають

(народна)

Знайся кінь з конем, а віл з волом

(народна)