ВершникКрайовий кінно-спортивний козацький табір “Герць”, який проводить Пласт – Національна скаутська організація України – цього року відбувався біля с.Яснозір’я Черкаського р-ну. Він проводився на рівні II і III пластових проб. Табір мав на меті підготувати юнацтво розумово і фізично до активного громадського життя.

Ось і почався табір… Ти чуєш постріл гармати – це означає вставання, швиденько вилазиш зі спальника і біжиш на збірку. Далі руханка, яку проводить Роман Дзедзик (псевдо - Колобок). Це було щось! Ти ще сонний, а від тебе вимагають страшні речі: присідати всім у колі, взявшись за плечі, бігати на довгі відстані і т.п. Тоді ти, „вбитий”, ідеш вмиватись і одягаєш однострій. На відкритті дуже приємно, коли відзначають перший десяток “характерників” за життєрадісність, лицарство, змаг і т.д. Назву підтверджуємо вчинками. Кожен день на таборі був особливим. Ми проявляли ініціативу і робили один день днем “Шахтаря”, другий -  “Днем крику”, третій “Днем виховника”, четвертий - “Днем дівчат”, п’ятий - “Днем бунчужного” і т.п., аж до кінця табору. Найбільше учасникам запам’яталися “День крику” і “День рими”. Снідали ми за потужним столом, якого зробили “Характерники”. Далі починалися різноманітні інструктажі, змагання, ігри на терені, які проводили юнаки. Це було навіть цікаво і весело. І знову ти чуєш звук набридливого, гучного свистка, який вже дістав тебе, адже це третій табір за літо, і який означає початок чи кінець занять. У перерві ти біжиш до обозного за реманентом і доробляєш браму. Не буду хвалитись, але брама вийшла потужна. Між деревами стояла тринога з настилом, з інших боків були ще настили до дерев, і того було 3 яруси. Драбина по якій підіймались на перший ярус стояла збоку. Перед брамою був рів, через який був міст, що піднімався і опускався. Із боків були вали з частоколом. Поряд стояв дзвінок: протягнутий шнурок з бляшанками на кінці.

Я, мабуть, знаю, що тобі найбільше сподобалося на таборі. Мандрівка на конях разом з дівчатами на річку, в якій всі просто чудово поплавали. Спуск на чайках по плавнях, але без дівчат, та все одно сподобалось. Заняття з їзди верхи, коли коні під тобою засинали і падали. Але коли ти сидиш на коні, а через секунду вже мчиш галопом – це просто чудово. Мабуть, запам’яталися інструктажі з першої медичної допомоги, співів і самозарадності. А моїм виховником був такий собі чолов’яга Мінарет ростом 2 м 10 см і вагою біля 100 кг. Він був нашим інструктором на бойовому гопаку. Як казав друг Колобок: ”Це не курорт!” На гопаку було просто шалено, по-чорному і по-робочому. У кінці занять всі могли закидати ногу за голову. Там були просто пекельні крики і муки. Дякуємо тобі, друже інструктор! І ось ватра, ти сидиш біля свого гуртка, виховника і горланиш пісні, бавишся в ігри. Далі постріл гармати і ти гребеш в свій спальник…

Я не можу передати всі відчуття, які пережив на таборі. Якщо хочеш бути на моєму місці і дізнатися, що таке справжнє пластування, – зголосись на “Герць” наступного року, і ти відчуєш цей смак!

 

Олександр Шмигельський

 


Надійне у коня стрімячко - ціле в бою тім'ячко

(козацька)

На чіїм возі везешся, того новту (пісню) тягни

(гуцульська)

Був кінь, та з'їздився

(народна)