ВершниціПочалося все з того, що ми зустрілись в Черкасах на вокзалі. Було дуже приємно бачити людей з різних областей України, особливо коли ти всіх їх бачиш вперше. На місце табору нас довіз автобус, потім було стандартне перенесення харчів і реманенту, очистка території від сміття, розтаборування і т.д. Побачивши місце, де ми мали жити наступні 2 тижні, я подумала: «як табір може бути в лісі?» Але насправді, це дуже зручно, оскільки сосновий ліс позитивно впливає на мозок і до того ж захищає від сонця, що в нашому випадку було надзвичайно потрібно, так як дощ в нас подав тільки 2 дні.

З наступного дня почалася цікава і насичена програма.  Ми самі собі, точніше своїм гурткам (тобто десяткам) читали гутірки з піонірки, ПМД і природознавства, а в кінці табору здавали ці вмілості. До того ж майже всі здали вмілість верхова їзда І апробаційна. В назві табору вжито 3 прийменники:

  • кінний. Кожного дня ми катались на конях по 2 години, звичайно в гуртка, який чергував на кухні, на це не вистачало часу.
  • спортивний. В нас була смуга прискорення, проходити по якій було заборонено – тільки пробігати. А ще через день ми мали спортові змаги, тобто готувалися до турніру.
  • козацький. Кожень день в нас були теренові ігри та змаги, які були досить таки оригінальними, зі своїми легендами, і в основному пов′язані з козацтвом.  Як і наші псевда. Крім того в нас були козацькі покарання: паля, гармата і холодна.

За табір мені найбільше запам′яталось: На третій день, нашого генерального суддю «вкусила змія». Все виглядало настільки реалістично, що декому ледь не стало гірше, ніж потерпілому.     В той же день нам давали псевда і приймали на Січ. Все це відбувалося на ватрі, при світлі повного місяця.    Наступна ватра нажаль, чи на щастя, не відбулась там де потрібно, а була на кухні під тентом, тому що почався дощ. Там ми зрозуміли, що можна співати набагато краще і голосніше, ніж це в нас відбувалося на гутірках співу чи вогниках.    В неділю після молебеню ми поїхали на екскурсію. Побували в Чигирині, Суботові, де нам провели чудову екскурсію, біля дуба Залізняка, який обняло восьмеро людей і останнім місцем нашої екскурсії було Дніпро в Черкасах, в якому ми покупалися.   Кожна ватра в нас мала свою тематику, найбільше запам′ятались дві: обрядова, але не звичайна, а така, в якій ми познайомились з всіма обрядами, які відбуваються на всі свята протягом року, зокрема з різдвяними, меланковими, гаївками, купальськими та ін. Ще одна ватра була для старшини. Тобто участь в конкурсах брала старшина. І правильно, адже вони теж хочуть позабавлятись.    А ще наші вогники зазвичай відбувалися по два гуртки, які завжди мінялися.    Посеред табору нам роздали шаровари, пояси і таборові футболки, що разом складали наш таборовий однострій, в якому в нас відбувалися закриття дня.    Ще одною «фішкою» табору була мандрівка на конях до річки. Ми їхали двома групами по два гуртки: одна в один день, інша в наступний. Мандрівка тривала 4 години, за які ми встигли ще й поплавати.    Також ми мали «мандрівку на чайках» по озеру, яке майже повністю вкрите ліліями. Видовище неймовірне!    На завершення табору відбувся спортивний турнір. Учасників було побілено на 4 команди, які визначали між собою найкращу, а потім формували команду, яка грала зі старшиною. Футбол учасники програли 3:0, але волейбол виграли (просто ми знали де щасливе поле:)). Таким самим чином відбувся інтелектуальний змаг, в якому старшина знову ж виявилась сильнішою.    В останню ніч ми здавали два пера. Правда дехто на той час вже мав три пера, але здавали всі.    Поверталися в табір в дощ, який був найсильнішим за весь табір. Просто природа не хотіла нас відпускати. Під цим дощем ми мали останню руханку, які в нас до речі визначалися неабиякими розтяжками. До кінця табору більшість закидала ноги за голову і майже сідали на шпагат.

Єдиним недоліком була відсутність води поблизу. Але загалом ТАБІР ВДАВСЯ НА СЛАВУ!

 

пл.розв. Чайка

 

 

Кінь свині не товариш

(закарпатська)

Кінь - турок, холоп - мазурок, шапка - магерка, шабля - венгерка!

(польська)

Згаяного часу і конем не наздоженеш

(народна)