ВершниціПочалося все з того, що ми зустрілись в Черкасах на вокзалі. Було дуже приємно бачити людей з різних областей України, особливо коли ти всіх їх бачиш вперше. На місце табору нас довіз автобус, потім було стандартне перенесення харчів і реманенту, очистка території від сміття, розтаборування і т.д. Побачивши місце, де ми мали жити наступні 2 тижні, я подумала: «як табір може бути в лісі?» Але насправді, це дуже зручно, оскільки сосновий ліс позитивно впливає на мозок і до того ж захищає від сонця, що в нашому випадку було надзвичайно потрібно, так як дощ в нас подав тільки 2 дні.

З наступного дня почалася цікава і насичена програма.  Ми самі собі, точніше своїм гурткам (тобто десяткам) читали гутірки з піонірки, ПМД і природознавства, а в кінці табору здавали ці вмілості. До того ж майже всі здали вмілість верхова їзда І апробаційна. В назві табору вжито 3 прийменники:

  • кінний. Кожного дня ми катались на конях по 2 години, звичайно в гуртка, який чергував на кухні, на це не вистачало часу.
  • спортивний. В нас була смуга прискорення, проходити по якій було заборонено – тільки пробігати. А ще через день ми мали спортові змаги, тобто готувалися до турніру.
  • козацький. Кожень день в нас були теренові ігри та змаги, які були досить таки оригінальними, зі своїми легендами, і в основному пов′язані з козацтвом.  Як і наші псевда. Крім того в нас були козацькі покарання: паля, гармата і холодна.

За табір мені найбільше запам′яталось: На третій день, нашого генерального суддю «вкусила змія». Все виглядало настільки реалістично, що декому ледь не стало гірше, ніж потерпілому.     В той же день нам давали псевда і приймали на Січ. Все це відбувалося на ватрі, при світлі повного місяця.    Наступна ватра нажаль, чи на щастя, не відбулась там де потрібно, а була на кухні під тентом, тому що почався дощ. Там ми зрозуміли, що можна співати набагато краще і голосніше, ніж це в нас відбувалося на гутірках співу чи вогниках.    В неділю після молебеню ми поїхали на екскурсію. Побували в Чигирині, Суботові, де нам провели чудову екскурсію, біля дуба Залізняка, який обняло восьмеро людей і останнім місцем нашої екскурсії було Дніпро в Черкасах, в якому ми покупалися.   Кожна ватра в нас мала свою тематику, найбільше запам′ятались дві: обрядова, але не звичайна, а така, в якій ми познайомились з всіма обрядами, які відбуваються на всі свята протягом року, зокрема з різдвяними, меланковими, гаївками, купальськими та ін. Ще одна ватра була для старшини. Тобто участь в конкурсах брала старшина. І правильно, адже вони теж хочуть позабавлятись.    А ще наші вогники зазвичай відбувалися по два гуртки, які завжди мінялися.    Посеред табору нам роздали шаровари, пояси і таборові футболки, що разом складали наш таборовий однострій, в якому в нас відбувалися закриття дня.    Ще одною «фішкою» табору була мандрівка на конях до річки. Ми їхали двома групами по два гуртки: одна в один день, інша в наступний. Мандрівка тривала 4 години, за які ми встигли ще й поплавати.    Також ми мали «мандрівку на чайках» по озеру, яке майже повністю вкрите ліліями. Видовище неймовірне!    На завершення табору відбувся спортивний турнір. Учасників було побілено на 4 команди, які визначали між собою найкращу, а потім формували команду, яка грала зі старшиною. Футбол учасники програли 3:0, але волейбол виграли (просто ми знали де щасливе поле:)). Таким самим чином відбувся інтелектуальний змаг, в якому старшина знову ж виявилась сильнішою.    В останню ніч ми здавали два пера. Правда дехто на той час вже мав три пера, але здавали всі.    Поверталися в табір в дощ, який був найсильнішим за весь табір. Просто природа не хотіла нас відпускати. Під цим дощем ми мали останню руханку, які в нас до речі визначалися неабиякими розтяжками. До кінця табору більшість закидала ноги за голову і майже сідали на шпагат.

Єдиним недоліком була відсутність води поблизу. Але загалом ТАБІР ВДАВСЯ НА СЛАВУ!

 

пл.розв. Чайка

 

 

Можна привести коня до водопою, але неможливо примусити його пити

(англійська)

Паруйся кінь з конем, віл з волом, баран з бараном

(народна)

І малий комар великого коня до крові кусає

(народна)