Сідло для занять іпотерапією

Ті хто займається іпотерапією може відвідувати заняття і їздити верхи як у сідлі, так і без нього. Їзда верхи без сідла дає більш тісний контакт людини із конем, відчуття роботи м'язів коня, його тепла. Але це вимагає більшої підготовки від вершника, а особливо від того, що хворий на ДЦП чи іншу хворобу, яка обмежує рухи. Тому зазвичай заняття проходять на звичайному верховому сідлі різних конструкцій. Це дає більшу опору вершнику, стремена забезпечують упор ногам, а відповідно дозволяють утриматися на коні та  зберегти рівновагу. Для тих, хто має тяжку форму ДЦП чи інші обмеження у рухах використовується спеціальне сідло. Воно дає можливість пристебнути вершника до сідла щоб він не впав із коня. В цьому є його велика перевага. Але в цьому ж є і негатив - якщо кінь почне крутитися чи спробує перейти із кроку на рись чи інший алюр, вершник не зможе зіскочити. Тому при використанні цього сідла рекомендується поводи тримати інструктору, що йде поряд, або ж тримати коня на корді. Звичайно, якщо кінь є спокійний та випробуваний у заняттях з іпотерапії, то тоді можна й на такому сідлі давати поводи вершнику для керування конем при його достатній підготовці.

 

 

Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне

(народна)

Вузда наборна, та кобила дурна

(народна)

Парубок - на коні, дівка - в колисці

(литовська)