Герць

Герць 2004 - комендант друг Орлик

Із 09 до 24 серпня поблизу с.Геронимівка проходив крайовий кінний табір "Герць" завданнями якого були:

  1. навчити учасників їзді верхи;
  2. відродження козацьких традицій;
  3. виховання провідницьких якостей.

Табір налічував 23 учасники, які за козацькою традицією, що була провідною протягом всього табору, іменувалися джурами та вершницями. Усі учасники були поділені на 4 гуртки (сотні) по п'ять - шість осіб. На чолі сотні щодня призначався новий сотник, щоб кожен учасник зміг набути чи вдосконалити свої провідницькі здібності. Впорядниками (сотенними радниками ) виступали члени проводу. Між іншим, провід теж мав козацькі назви: писар, обозний, бунчужний, кошовий.

Інструктор ст.пл. прих. Ірина Ракітченкова

Наші предки віддавна захоплювалися силою, красою і величчю коня. Витривалість цієї тварини, її швидкий та легкий біг стали підставою не для однієї пісні чи казки. Легендами оповиті славні коні наших князів, кращим другом був вороний для козака. Тому саме на землі козацької слави – Черкащині, яка дала українському на роду славних гетьманів та героїв, із 9 по 24 серпня поблизу с.Геронимівка проводився крайовий кінний табір “Герць”.

За давнім покликом тулубасів та литавр зібралося товариство з різних куточків України, від Закарпаття до берегів Чорного моря. Учасники табору побачивши коней з острахом робили перші кроки по оволодінню верхової їзди та розумінню цих чудових тварин. Скільки було емоцій та хвилювань, коли учасники чистили коня, розбирали та заплітали в косу закудлану гриву! А теплий, ніжний дотик тварини, яким вона хоче дізнатися, хто ти є, залишився у кожному серці назавжди. Невдовзі джури та вершниці – учасники табору, вивчили звички їхніх підопічних. В певні моменти здавалося що кінь розуміє людину без допомоги слів, якимось чудовим незвичайним способом, яким володіють лише вони – вершник та вірний чотириногий товариш..

І от ти вперше в сідлі, гладиш теплу напружену шию коня і усвідомлюєш, що ти мусиш йому довіритися. Лише зараз ти розумієш, наскільки це все відрізняється від телевізійних трюків для телекамер! Кінь – дуже чутлива тварина, твої слова, рухи і навіть думки миттєво передаються йому. Кожний кінь має свій характер і свої звички, котрі ти маєш вивчити.Під час практичної частини у кожного учасника був “свій” кінь. Першим завданням було пізнати характер і звички коня, адже вони всі різні. Навчання почалося з їзди кроком. Сенсацією для багатьох учасників стало те, що повода існують не для того, щоби за них триматися, а руки не для того, щоби хапатися за гриву. Проте натхненність, цілеспрямованість і самодисципліна учасників дали швидкі результати. Після кількох уроків вони вже вміли триматися в сідлі та керувати конем. Вивчення їзди рисі було більш важчим і вимагало від учасників ще більшої витримки і зосередженості. Неодноразово табір відвідували вершники, і коні проїжджаючи козацькою брамою січі, з цікавістю роздивлялися побут січовиків. Навіть при відвідуванні козацької столиці - Чигирина і резиденції Богдана Хмельницького – Суботова, коні зустрічалися і не боячись, відчуваючи що люди розуміють їх підходили. Були випадки коли коні випробовували вершників і лише завдяки власній інтуїції та знайденому взаєморозумінню з твариною уникали екстремальних ситуацій.

Непомітно учасники табору здавали іспит. Кожен мав продемонструвати чищення коня, вдягання збруї, їзду різними алюрами, а також прослухані інструктажі про одяг для їзди верхи, про хвороби коней допомагали більше зрозуміти цих розумних тварин.Колись цими козацькими стежками Черкащини їздили верхи твої предки – козаки й гайдамаки, а тепер ти, гідний син чи дочка свого народу, продовжуєш цю традицію. Якось сама собою зав’язується дружня розмова, линуть одна за одною козацькі пісні. Не змогла цей настрій зіпсувати навіть раптова злива, що заскочила нас.

Востанній день табору було приємно дивитися на те, як порозумілися дво- та чотириногі істоти, люди вже впевненіше трималися в сідлах, коні ж – спокійно дозволяли керувати собою, не намагаючись “випробовувати” вершників. Прощання було сумним і слізним. Дехто обіймав коня за шию, дехто ховав обличчя в густу гриву, дехто дивився коневі в очі і обіцяв повернутися, одним словом – байдужих не виявилося. Єдине, що розуміли всі без слів, це те, що кінь назавжди залишиться вірним тій людині, яка довірялася йому і з якою він знайшов взаєморозуміння.



ст.пл.прих. Ірина Ракітченкова


Кінний табір буде проводитися з 09 до 22 серпня 2005 року в околицях  смт Драбів на Черкащині – землі зародження козацтва та гетьманування Богдана Хмельницького. Неподалік знаходяться місця козацьких битв з польською шляхтою та кримськими татарами, місце перебування ченцем сина Богдана Хмельницького – Юрія в Мошногірському монастирі, найбільшого в царській Росії “Англійського парку” графа Воронцова, місця створення “Вільного Козацтва” в часи революції під керівництвом майбутнього гетьмана 1918 року Петра Скоропадського. І звичайно ж це місця Шевченкового дитинства та життя.

Учасники табору - юнацтво від 14 років. Табір буде змішаний – для дівчат і хлопців. В програмі будуть заняття з піонірства, картографії, природознавства, виживання, теренові ігри та змаги і ще багато цікавого. Звичайно це все буде пов’язано з верховою їздою, мандрівками по лісах Ірдиня. Учасники, під керівництвом досвідчених інструкторів, дізнаються багато цікавого про коней, їх звички та особливості догляду, зможуть навчитись триматися на коні, їздити верхи: “кроком”, “риссю”, “галопом”. Табір має на меті відродження кінного мандрівництва та козацьких традицій. Запрошуємо до табору всіх охочих і зацікавлених мандрівками на конях.

Крім загального зголошення вам потрібно долучити письмові відповіді на наступні питання: що таке, на твою думку, кінне пластування (як найкраще розвинути кунну спеціалізацію в Пласті)?; які у тебе знання у кінній справи і звідки ти їх почерпнув?; що спонукало зголоситись на “Герць”?; що очікуєш від табору?; як має виглядати ідеальний “козак-вершник”?

 

 

Емблема табору Герць- для перегляду фільму потрібно перейти по зсилці: Герць 2005.

 

 

 

 

 

 

 

Відзнака ГерцюЧужинці загарбали всю Україну. Польські пани хазяйнували на її просторах, як у себе вдома. Спочатку захопили землі, щ лежали на правому березі Дніпра, а потім перейшли і на лівий... Тільки і чуєш: “Це земля Калиновських, а це – Потоцьких, а там – Вишневецьких, Жолкевських...” Багато їх розвелося. А колись усе це були вільні українські землі. Були часи та минулися...

І знову стогне під чужинським ярмом український народ. Що означало покатоличування українського народу? Наруга над мовою, звичаями, релігією, насаджування чужої релігії та мови – ось що приховувалося за цим. Відібрати у народу рідну мову і культуру – означає умертвити його, знищити. Але українці не хотіли бути сумирними та покірними рабами... Вони втікали... втікали назустріч небезпеці та невідомому, але були щасливими... Вони називали себе козаками – “вільними людьми”. І виростали з рабів на нарід володарів...

...Билися вони завзято, забуваючи про своє життя, у бранці не давалися і ран своїх не помічали, аж поки падали непритомні. Їм не було для кого й для чого берегти своє життя, бо не мали ні жінок, ні дітей, ні господарства. Зате й ворогам не було від них милосердя – рубали й кололи ворогів, поки у руках ставало сили. За запорозькими звичаями, смерть на ліжку вважалася ганебною, навіть карою Божою за гріхи, і через те у бойовищі козак не ховався від смерті, а йшов їй назустріч. А тому боялися козаків і тремтіли від однієї думки про них...

Козак вмів посміятися з ворога, зі смерті, з самого себе. І це був сміх вільної людини...

 

 

Зайняття верхиКінний табір втретє відбуватиметься в часі крайових таборів 07-22 серпня 2006 року. Проводитись буде в околицях м.Драбова на Черкащині.

Кінно-портивний табір це - основи верхової, мандрівної, таборової, медичної, туристичної, психологічної та фізичної підготовки;

– заліковий табір другої/третьої проби для розвідувачів та скобів;

– кінний табір, кінні мандрівки та змаги, ночівля без наметів, два пера;

– переплетення кінного мандрівництва з козацькими традиціями і звичаями на землі зародження і становлення козацтва ;

Учасниками табору може бути юнацтво з 14 років. Табір буде мішаний – для дівчат і хлопців. Всього учасників буде 28. В програмі будуть заняття з піонірства, картографії, природознавства, виживання, теренові ігри та змаги і ще багато цікавого. Звичайно це все буде пов’язано з верховою їздою, мандрівками по лісах  Ірдиня.

Табір розрахований на те, що учасник який нічого не знає про їзду верхи і ніколи не сидів на коні, поступово оволодіє технікою їзди та в кінці зможе відбути кількаденні мандрівки. Учасники, під керівництвом досвідчених інструкторів, зможуть набути знань про коней, їх звички та особливості, навчитись триматися на коні, їздити верхи: “кроком”, “рисю”, “галопом”. Табір має на меті відродження кінного мандрівництва та козацьких традицій. Запрошуємо до табору всіх охочих і зацікавлених мандрівками на конях.

 

Отаман на коні

Із 9 по 22 серпня поблизу с.Яснозір'я Черкаської області проходив крайовий кінний табір "Герць" завданнями якого були:

  1. навчити учасників верхової їзди;
  2. відродження козацьких традицій;
  3. виховання провідницьких якостей.

Табір налічував 24 учасники, які за козацькою традицією, що була провідною протягом всього табору, іменувалися джурами та вершницями. Усі учасники були поділені на 4 гуртки (десятки) по п'ять - шість осіб. На чолі десятка щодня призначався новий десятник, щоб кожен учасник зміг набути чи вдосконалити свої провідницькі здібності. Впорядниками (полковниками) виступали члени проводу. Між іншим, провід теж мав козацькі назви: писар, обозний, бунчужний, кошовий. Таборовим одягом були шаровари та футболки, які мали всі учасники і керівництво табору.

Місце табору та доїзд від м. Черкас до с. Яснозір'я
Кінний табір відбуватиметься 09-22 серпня 2006 року поблизу с. Яснозір'я Черкаського району Черкаської області.

 

 

 

 

 

 


ПЛАСТОВИЙ СТУПІНЬ

ПРІЗВИЩЕ

ІМЯ 

КУРІНЬ

ОБОВ'ЯЗКИ

НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ

Ст.пл.

Орищенко Роман

ОЗО

Комендант, теренівки, ватри

м. Черкаси

Ст.пл.скоб

Дзедзик Роман

 

Заступник, суддя

М. Львів

Ст. пл.

Анусіна Леся

NO

Керм. Вих. Прог. Інструктор з ПМД., Мистецькі змаги

м. Київ

-

Гончаренко Андрій

-

Духівник, катехизис

м. Черкаси

Ст.пл.

Лапушинська Юля

Бурх

Бунчужна, зайняття з підстаршиною

м. Франківськ

Ст пл. прих.

Бучукурі Євген

-

Писар, фізпідготовка

 

Ст пл. прих.

Фуртак Сергій

-

Інтендант, інструктор з піонірки, спорт. ігри

м. Черкаси

Ст. пл. прих.

Свистільник Андрій

-

Нач кухні, інструктор

м. Черкаси

-

Власова Марина

-

Інструктор з верхової їзди зі сторони орендодавця коней

м. Черкаси

Ст .пл .прих.

Аргат Тетяна

-

Головний інструктор з верхової їзди

м. Київ

Ст. пл. прих.

Сіренко

Олександр

-

Інструктор з природознавства ,історії

м. Кіровоград

Ст. пл. прих

Овчарук

Андрій

 

Інструктор із  володіння зброєю, 2 Пера

м. Кам’янець-Подільський

ПІП

Осередок

Ступінь

1.

Шмигельський Олександр

Луцьк

Пл. уч

2.

Ковальчук Роман

Луцьк

Пл. уч

3.

Шевченко Ігор

Львів

Пл. уч

4.

Терешко Ростислав

Ів.-Франківськ

Пл. уч

5.

Петрук Вадим

Луцьк

Пл. уч

6.

Шуневич Тетяна

Старий Самбір

Пл. уч.

7.

Роман Курудз

Львів

Пл. уч.

8.

Романко Богдан

Львів

Пл. уч.

9.

Кучеров Павло

Косів

Пл. уч

10.

Хорошилова Лєра

Авдієвка

Пл. уч

11.

Лоїк Юлія

Коломия

Пл. уч.

12.

Їжевська Мар”яна

Тернопіль

Пл. уч.

13.

Кобилюх Наталя

Львів

Пл. розв.

14.

Ющенко Аня

Вишгород

Пл. розв.

15.

Островська Ярина

Ів.-Франківськ

Пл. уч.

16.

Крупська Олеся

Київ

Пл. уч.

17.

Попкова Олена

Авдіївка

Пл. уч.

18.

Слободяник Оленка

Вишгород

Пл. розв.

19.

Павлюковець Ірина

Острог

Пл. уч.

20.

Галушка Олена

Львів

Пл. роз.

21.

Рибченко Наталія

Канів

Пл. прих.

22.

Літвінов Олексій

Кіровоград

Ст. пл.

23.

Заверуха Євген

Кіровоград

Пл. розв.

24.

Слободян Ольга

Ів.-Франківськ

Пл. уч.

25.

Ференцій Андрій

Київ

Пл. розв.

26.

Ігор Знак

Львів

Пл. уч.

27.

Артеменко Денис

Київ

Пл. прих

28.

Титик Роман

Косів

Пл. уч.

 


Дочірні категорії

На чужому коні далеко не поїдеш

(народна)

Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш

(народна)

Без коня немає й козака

(козацька)