Перший раз верхиОдним великим кроком Україна переступила з осені в зиму... Мороз. Сніг... Словом холоднеча дика. Всі нормальні люди сидять вдома в теплих квартирах і не висовують носа на вулицю. Пластуни, звичайно - люди не звичайні...

Ще від закінчення кінного табору в повітрі висіла ідея про те, що потрібно продовжувати справу із розвитку кінного пластування. Вирішили зібратися і провести вишкіл. Ось таборовий інструктор з верхової їзди Наталя запросила нас до себе. Було зорганізовано кінний вишкіл для УСП у с. Пляшевій, Рівненської області.

Після відкриття відразу ж почалася насичена програма.

Найперші заняття були із їзди на бричці. Хто б міг подумати, що на ній з запряженими двома кіньми може ганяти з такою швидкістю людина, котра ще ні разу в житті не тримала віжки в руках. А одначе це сталося. Кожен учасник мав можливість керувати бричкою під наглядом інструктора. Відпрацьовувався початок руху, зупинка, повороти та правильне надання команд. Їздили лісом, між сосен і раптом виїхали на велетенське поле, яке, виявляється, несло на собі тяжкий відбиток війни... окопи в перемішку з болотами і каналами.... Все це посипане тоненьким шаром снігу. Під час Першої Світової війни тут була лінія оборони російських військ, а за декілька кілометрів знаходився кордон із Австро-Угорщиною. Ми забули про холод і залюбувалися оточуючим. Але треба рухатися далі... То піднімаючись на пагорби, то їдучи вниз схилом під нами розгойдувалася бричка і навіювала думки, що колись так, цими дорогам роз'їзджали військові, офіцери та кавалеристи. Лісова дорога бувало стрімко повертала або звужувалася, що здавалося наша бричка не пройде у вузький проїзд. В одному місці ми їхали так близько від дерев, що аж не вірилося. Але всі справлялися із керівництвом і освоїли основи керування бричкою. Битим шляхом ми доїхали до подвір'я інструктора і випрягли коней для другої частини практичних занять - їзда верхи.

Осідлавши коня та заклавши вуздечку почалася виїздка. Інструктор супроводжував учасників і кожен сідав на коня та їхав кроком. Ті, хто були на літньому кінному таборі Січ їздили навіть риссю. Відпрацювання посадки, керування конем відбувалося по черзі: частина відпрацьовувала, а частина грілася у будинку. Осінь давалася взнаки. Але бути вершником, це не тільки вміти літом їздити на коні коли тепло і гріє сонечко, а потрібно знати особливості виїздки осінню і взимку, коли на вулиці не зовсім затишно.

Після верхової їзди учасники ознайомилися із правилами утримання і годівлі коней, а також розглянули господарство, яке мають люди у сільській місцевості.

З піднятим настроєм і піснями вишкіл промарширував головною вулицею села до будинку де розквартирувався. Відігрівання і вечеря в українських традиціях додала духу і наснаги. Червоні щічки, обвітрені, але задоволені обличчя випромінювали радість.

Почалася наступна частина вишколу гутірки із різних ділянок кінного пластування: еволюції коней, будови, особливості поведінки, ветеринарного догляду та історії кавалерії. Зайняття завершилися пізно увечері і після невеликої перерви почалися обговорення спеціалізації.

Тільки пізно ввечері було запалено вогник (свічечку) і відбулося представлення підготовлених на вишколі імпрез.

Зранку бунчужний розбудив товариство і під провідництвом місцевого краєзнавця ми пішли оглядати історичні місця. Адже тут відбулася тяжка битва козаків із польськими військами відома як битва під Берестечком. Саме тут через болота козаки мали відступати для подальшої боротьби. Ми побували і на острівці серед болота де 300 козаків, як спартанці полягли захищаючи відступаючі війська і підійшли до місця бою останнього козака, який відбивався до останнього і загинув але не підкорився польському королеві.

Відвідання церкви і усипальниці загиблих у битві під Берестечком козаків показало, що жертвуючи своїм життям козаки стояли за оборону Батьківщини, заповідаючи нам берегти їхні здобутки окроплені кров'ю.

Повернувшись до домівки ми швидко зібралися та від'їхали до Рівного. Закриття вишколу, вручення відзнак і спогади та знання, які залишаться з нами назавжди зігрівали душу.

Наступний вишкіл для УПЮ із кінного пластування відбудеться на Львівщині орієнтовно у лютому. Планується відпрацювати виїздку верхи та на санях в умовах зими. Вершники знову зберуться і у веселому дружньому товаристві проведуть незабутні хвилину у спілкуванні із природою, кіньми - вірними помічниками людини у далеких мандрівках.

 

Автор новини: Станіслава Кириченко

 

Пластовий портал


 

Хромому коню - костиль не подможе

(народна)

Хто шкодує вухналя, згубить і підкову

(сербська)

У доброго коня верстви не довгі

(народна)