Вишколи з верхової їзди

c_200_150_16777215_00_images_phocagallery_2018_kavaleria-zyma_2018-kavaleria-zyma-3.jpg

Минулого літа на таборі #kavaleriya_relax2017 не лише погода тішила своєю теплотою, а й палкі учасники. Тому провід захотів зробити Кавалерію ще в зимовий час та успішно втілив свій задум 9-12 лютого 2018 р.Б. Навіть не зважаючи на те, що була мінімальна кількість учасників, адже взимку складніше виділити час і знайти можливість поїхати на пластовий табір.

Троє учасників та двоє членів проводу прекрасно провели ці довгі вихідні. Спілкувалися одне з одним, краще пізнавали коней та підкорювали все нові характери цих великих прекрасних тварин, разом готували їжу, дивилися фільми, грали в настільні ігри. І вже традиційно не порушили старе добре поєднання кінних таборів зі скелелазінням.

Також радо приймали гостей, які забігали то на одну ватру, то на другу. З допису в події на Facebook:

«Бо якось Юля Прокоф'єва зайшла до нас увечері і сказала: "У вас тут така атмосфера, ніби ви від'єдналися від світу". А може табір це і є якесь від'єднання, маленька втеча в інше середовище. У нас це середовище вийшло дуже теплим, сповненим любові та щирості. Зимова Кавалерія дуже вдалася такою, як хотілося».

А тепер Кавалерія при нагоді буде збирати учасників літнього табору та всіх інших охочих старших пластунів удосконалювати свої навички їзди верхи.

писар заходу Софія Калаш

Світлини дивіться тут http://www.kavaleria.org.ua/foto/category/9-2018-kavaleria-zyma.html

(спогади інструктора про експериментальний вишкіл кінного мандрівництва)

Учасники вишколуНаші предки віддавна захоплювалися силою, красою і величчю коня. Витривалість цієї тварини, її швидкий та легкий біг стали підставою не для однієї пісні чи казки. Легендами оповиті славні коні наших князів, кращим другом був вороний для козака, годувальником для селянина. З розвитком техніки кінь вже не займає в нашому житті такого місця, як колись. Швидкі автомобілі замінили його на шосейних дорогах, трактори на полях, телебачення та відеоігри заповнили вільний час молоді. Навіть у селах вже не часто побачиш дерев’яного воза, по оберемки повного пахучого сіна. Дійсно, прогрес цивілізації все більше відокремлює людину від природи.

Проте і зараз є коні, вони чекають на нашу увагу і любов. Перше знайомство з конем людина запам’ятовує назавжди. Треба лише один раз погладити коня, зазирнути в його добрі великі очі, і ти назавжди полюбиш цю тварину.

Цього року день Пластової Присяги в станиці Черкаси був дещо незвичним. У лаві, поміж пластунів і пластунок, стояв, уважно прислухаючись до слів коменданта, кінь Вавилон. Кожний, хто успішно пройшов усі ділянки змагу, міг продефілювати верхи перед своїми друзями. Скільки радості принесло учасникам і проводу це невеличке спілкування з твариною! І саме на хвилі цієї радості і почалася підготовка до того, що здавалося майже неможливим – експериментального вишколу кінного мандрівництва.

Щотижня збиралися черкаські пластуни на лісовій галявині, де відбувалися перші уроки їзди верхи. Скільки було емоцій та хвилювань, коли учасники вперше чистили коня, розбирали та заплітали в косу закудлану гриву! А теплий, ніжний дотик тварини, яким вона хоче дізнатися, хто ти є, залишився у кожному серці назавжди.

І от ти вперше в сідлі, гладиш теплу напружену шию коня і усвідомлюєш, що ти мусиш йому довіритися. Лише зараз ти розумієш, наскільки це все відрізняється від ковбойських серіалів! Кінь – дуже чутлива тварина, твої слова, рухи і навіть думки миттєво передаються йому. Кожний кінь має свій характер і свої звички, котрі ти маєш вивчити.

Навчання почалося з їзди кроком. Сенсацією дня для багатьох учасників стало те, що повода існують не для того, щоби за них триматися, а руки не для того, щоби хапатися за гриву. Проте натхненність, цілеспрямованість і самодисципліна учасників дали швидкі результати. Після кількох уроків вони вже вміли триматися в сідлі та керувати конем. Пригадую один випадок, котрий мене дуже вразив. Друг Павло, наш станичний, вдруге в своєму житті сів на коня. Після заняття в колі йшла самостійна прогулянка в лісі. Через деякий час вершник стрімголов пролітає повз нас на швидкому галопі і мені стає зрозуміло, що кінь поніс. Зі страхом я намагаюся їх наздогнати, допомогти недосвідченому вершникові, бо знаю, що навіть мені буває важко зупинити коня з такого швидкого алюру, а що вже казати про того, хто вперше летить галопом по лісі. Та все закінчилося добре, пластун втримався, розвернув і зупинив коня лише завдяки власній інтуїції та знайденому взаєморозумінню з твариною.

Перший, підготовчий етап вишколу завершувався іспитом, здавши котрий учасники допускалися до практичної частини. Кожен мав продемонструвати чищення коня, вдягання збруї, їзду різними алюрами, а також прослухати інструктажі про одяг для їзди верхи, про хвороби коней, відповісти на ряд запитань.

Під час практичної частини у кожного учасника був “свій” кінь. Першим завданням було пізнати характер і звички коня, адже вони всі різні – Вавилон хоче іти першим, нервово випереджаючи сусіда, Коханий волочиться позаду, сумно опустивши голову, невеличкий, жвавий Фараон так і чекає моменту, аби дошкулити своєму новому вершникові.

Та ось перший виїзд у ліс. По стежці, закусуючи повода від нетерпіння, йдуть шестеро коней. Сонячний теплий день наповнює тиха мелодія літнього лісу та помірний стукіт копит. Ти по-новому, неначе у іншому вимірі, усвідомлюєш своє існування, по-новому дивишся на світ. Колись цими козацькими стежками Черкащини їздили верхи твої предки – козаки й гайдамаки, а тепер ти, гідний син чи дочка свого народу, продовжуєш цю традицію. Якось сама собою зав’язується дружня розмова, линуть одна за одною козацькі пісні. Не змогла цей настрій зіпсувати навіть раптова злива, що заскочила нас у лісі. Коні пожвавішали, трошки злякалися, і от тоді спокійний крок змінився енергійними перегонами. Мокрі коні, жваво рвучись уперед, летіли повз дощову завісу.

Ватра в той вечір була особливо затишною. Кожний ділився своїми враженнями. Подруга Яна згадувала своє здивування і страх, коли кінь Порох зупинився і почав помалу лягати в пісок, щоб зігнати надокучливих мух, вірогідно забувши, що на ньому сидить вершниця. Усі по-особливому відчували чар цієї пластової ватри, і, не кажучи ні слова, ми розуміли: ми це зробили, ми будемо це продовжувати, дружба коня і козака – вічна.

Наступного дня ми поїхали до Дніпра. Треба було лише бачити, з яким захопленням тварини гребли на себе воду, оббризкуючи щасливих вершників. Коні дуже люблять водні процедури, а особливо в спекотні липневі дні.

В останній день вишколу було приємно дивитися на те, як порозумілися дво- та чотириногі істоти, люди вже впевненіше трималися в сідлах, коні ж – спокійно дозволяли керувати собою, не намагаючись “випробовувати” вершників. Прощання було сумним і слізним. Дехто обіймав коня за шию, дехто ховав обличчя в густу гриву, дехто дивився коневі в очі і обіцяв повернутися, одним словом – байдужих не виявилося. Єдине, що розуміли всі без слів, це те, що кінь назавжди залишиться вірним тій людині, яка довірялася йому і з якою він знайшов взаєморозуміння.

 

 ст.пл.прих. Ірина Ракітченкова, головний інструктор вишколу

 


2009

4-5 квітня 2009 р.Б. в м. Трускавці відбувся перший кінний вишкіл для УПЮ. Програма вишколу передбачала базові основи верхової їзди та виконання точок вмілостей «Верхова їзда І, ІІ» і «Їзда підводою ІІ» . Зважаючи на складність вишколу та велику частину практичної частини відбувався ретельний добір учасників. Адже 80% програми кінного вишколу присвячено практичним заняттям верхи і лише 20% теоретичній частині. Кожному учаснику приділялося максимум уваги і часу для виїздки верхи.

Місце вишколу - м. Трускавець- Тут буде відбуватися вишкіл. У м. Трускавці виїздка, у м. Борислав ночівля та ватра.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кінь на пагорбі (картина з бурштину)Вишкіл відбудеться 23 – 24 жовтня 2010 року в м. Трускавець, Львівська обл. Під час вишколу учасники будуть освоювати базове вивчення верхової їзди кіньми, на підводі, спорядження коня та правила догляду. Перевага серед зголошених надається тим, хто відбув кінний табір, ознайомлений з верховою їздою. До зголошення потрібно, за наявності, додати копію посвідки з кінного табору.

Практичні заняття23-24 жовтня на гостинній Львівській землі відбувся другий крайовий вишкіл кінного пластування. Дев’ятнадцятеро щасливих пластунів та пластунок отримали змогу тісно поспілкуватися із кіньми та любителями верхової їзди.

Виїздка

7-8 травня на теренах мальовничих міст Трускавець та Борислав, Львівської області, відбувся Третій крайовий вишкіл кінного пластування!

Дванадцять сміливих учасників різного віку протягом двох днів проходили професійні інструктажі з кінного пластування. Програма вишколу була спрямована на отримання практичних навичок  та ґрунтовних теоретичних знань про коней та поведінку з ними. 

Місце вишколу - м. Трускавець- Тут буде відбуватися вишкіл. У м. Трускавці виїздка (червона крапка), у м. Борислав ночівля та ватра.

 

 

 

 

Відзначка вишколуТебе цікавлять коні? Ти любиш відчувати поруч плече вірного товариша? Тебе вабить чар спілкування із природою? Знайди своїх однодумців та вірних скакунів на вишколі із кінної їзди, що відбуватиметься поблизу Трускавця 7 – 8 травня 2011 року Божого.

№ п/п

Пластовий ступінь

ПІБ

Обов'язки

Станиця

1.

ст.пл.

Марина Коробова

Комендант

Львів

2.

ст.пл.

Роман Орищенко

Бунчужний

Київ

3.

ст.пл.

Ірина Мухіна

Писар

Львів

3.

Пл.розв.

Юлія Воротняк

Інтендант

Ужгород

4.

ст.пл.прих.

Марія Виноградова

Головний інструктор із верхової їзди

Трускавець

5.

ст.пл.

Микола Данилів

Інструктор

Тернопіль

6.

ст.пл.

Іван Чир

Інструктор

Львів

8.

ст.пл.

Софія Тибінка

Інструктор

Тернопіль

9.

-

Оксана Жебрюк

Інструктор

Трускавець

 

Дочірні категорії

Добрий кінь в бігу, що сокіл на льоту

(козацька)

Старий кінь борозни не зіпсує

(народна)

Так устидно, як тій кобилі, що віз переверне

(гуцульська)